Всеукраїнський день бібліотек,
що традиційно відзначають в Україні у вересні, свідчить про глибоку повагу
народу до культури, освіти, духовних надбань і, безперечно, про визнання тієї
великої ролі, яку відіграє в державі така поважна інституція, як бібліотека.
Бібліотека завжди була
збирачем, хранителем і дослідником творів друку — вічних пам’яток писемності, а
її служителі — вірними зберігачами і популяризаторами духовної спадщини
поколінь.
Від щирого серця вітаю
бібліотечних працівників з Всеукраїнським днем бібліотек і бажаю успіхів у
вашій благородній просвітницькій справі. Міцного здоров’я, щастя та
благополуччя вам і вашим родинам.
23 вересня – День визволення семенівщини від німецько-фашистських загарбників
Рідіють ряди ветеранів, ідуть в минуле історичні події, але забути цього не можливо. Говорять, що перемога дається легко. Шлях до перемоги тяжкий. Він проходив через окопи і партизанські ліси, через підпілля і застінки гестапо, через розпач і віру, через смерть і безсмертя.
Солдатські душі... Вони очима-зорями дивляться на нас з небес, журавлями пролітають над нами, сумно курличучи в небесній далині.
Вічна слава героям, які полягли За наше мирне життя !
Вічна слава воїнам, вдовам, сиротам
Які пішли з небуття !
Дорогою ціною дісталася нам Перемога. Минатимуть роки, змінюватимуться люди, покоління і настане той час, коли зовсім не залишиться живих свідків того страшного лихоліття, але пам’ять про них житиме вічно!
Визволена семенівщина сяяла посмішками щасливих людей, що зуміли вижити, вистояти, а далі відбудовувати мирне життя Батьківщини.
Згук незабутній перемоги
Лунає досі у серцях.
Блиск переможної дороги
Дарує радість у роках.
Героїв мало вже лишилось,
Покрила скроні сивина,
І щастя у серцях з'явилось,
Лише в душі гримить війна.
На грудях ордени, медалі,
В строю їх чутно тихий дзвін.
Такими словами розпочався урок мужності який проходив в дитячій бібліотеці, був проведений провідним бібліотекарем Шумейко Л.Г. і бібліотекарем Платоненко Ю.В. була організована викладка літератури "Велич народного подвигу"
Щороку 21 вересня, ООН пропонує всім державам і народам дотримуватися припинення воєнних дій і відзначати Міжнародний день миру за допомогою освіти та інформування громадськості з миротворчих питань. У пошуках миру, Федерація всесвітнього миру разом Послами миру в усьому світі щороку організовують пам'ятні заходи з нагоди Міжнародного дня миру.
Для нас, громадян України, мир — це повсякденна реальність. На наших вулицях спокійно, діти ходять в школу, дорослі працюють, ми маємо можливість безпечно відпочивати в будь-якому куточку нашої країни. Проте для дуже багатьох людей в сучасному світі це не більше, ніж казкова мрія. Вони живуть в атмосфері нестабільності і страху. У Міжнародний день миру (англ. International Day of Peace) людина замислюється над тим, а що вона особисто зробила заради миру і злагоди хоча б у своєму оточуючому світі.
Взагалі, засновником цього свята став Папа Римський Павло VІ. Можливо, саме тому основною його ідеєю є теза: «Пробач, і ти отримаєш мир».
Дзвін миру
Символом міжнародної солідарності всіх людей світу став Дзвін миру. Дзвін Миру — символ спокою, мирного життя і дружби, вічного братерства і солідарності народів. І в той же час — це заклик до дії в ім'я збереження миру і життя на Землі, збереження Людини і Культури. Перший Дзвін Миру був встановлений в штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку в 1954 р.
День миру в Україні встановлений Указом Президента № 100 від 5 лютого 2002 року «Про День миру» і відзначається щорічно 21 вересня — в Міжнародний день миру. Таким чином Україна підтримує рішення Генеральної Асамблеї ООН і підтверджує відданість країни ідеалам миру.
Наша держава протягом багатьох століть не раз відчувала, що таке війна. В багатьох українських родинах не дочекалися з війни рідних та близьких. Що таке смерть, розруха, голод, неймовірні людські страждання український народ пережив на собі. Тому до Міжнародного дня миру в нашій країні люди ставляться з глибокою пошаною і усвідомленням того болю, який завдає війна.
Онлайн-малювання піском
Як відомо, людина може нескінченно дивитися на кілька речей: палаючий вогонь, поточну воду, ну і на працюючого колегу. Пропоную продовжити цей скромний список, внісши в нього ще й сиплються пісок.
Ось саме на нього вам і належить дивитися в даній онлайн-Рісовалка. Вона не зовсім звичайна, тут вам доведеться створювати мальовничі абстракції завдяки нескінченно падаючому піксельному піску.
Сам процес "малювання" досить простий: все, що потрібно, - це водити мишкою на полотні. Пісок буде сипатися у вказане місце. При деякій вправності можна створювати казкові пейзажі з грядами гір і лісових пагорбів. Функції програми:
одинарний клік мишкою просипає вниз полотна трохи піску;
Вам залишається тільки приступити до оригінального процесу:
Онлайн-малювання абстракцій
Забавне онлайн-малювання для бажаючих стати абстракціоністами. Дуже здорово допомагає відволікатися від притягальних парканів та написання нехороших словосполучень на них.
Якщо в процесі створення шедевра за допомогою цього чудового програми хтось через плече здивується вашому удаваному дуракаваляніе, сміливо посилайте товариша лісом і заявляйте що більшість сучасних художників створюють свої безсмертні творіння за допомогою цієї диво-програми. І що у вас не гірше виходить, вся справа в піарі.
Чим харчується. Мишоподібні гризуни, яйця, пташенята.
Сліди всіх чотирьох лапок невеликого горностая
Екологія виду. Спосіб життя - осілий і скритний. Полювати зазвичай вночі. Добре плаває. Гон з лютого по липень. Дитинчат може бути від 2 до 18, зазвичай 6-8. Чисельність схильна до різких коливань. Хутро горностая використовується як обробний. Пишний стандарт якості хутра належить Росії. Кращі за якістю американські сорти порівнянні тільки з дев'ятим за якістю рівнем нашого стандарту.
Як у горностая почорніла китичка хвостика[Текст]: якутська народна казка/ В кн. Якутські народні казки: для мол. шкільного віку. - К.: "Веселка", 1983. - С.8
Марина Павленко народилася в 1973 році на Львівщині, в родині вчителів. Дитинство пройшло на Черкащині. Після закінчення школи навчалася в Уманському державному педагогічному інституті (нині університеті). Кілька років працювала вчителькою початкових класів в Уманський міській гімназії. Нині вона кандидат педагогічних наук, доцент, викладає сучасну українську літературу в Уманському педагогічному університеті ім. П. Тичини. Член НСПУ з 1997 р.
Павленко, Марина Чи шкідливо ходити покрівлями гаражів?[Текст]: повість / М. Павленко. 2-ге вид., без змін. - К.: Грані - Т, 2012. - 72С., іл..
Такі звичайні-незвичайні діти, як Ромчик і Ганнуся Сойченки, є в кожній школі та майже в кожному класі. Так, їхні підручники й зошити в плямах, а руки чорні від шкаралущі молодих горіхів. Так, по дорозі до школи вони заглянуть під кожен камінчик, оглянуть кожен папірець і пообнімаються з кожним собакою чи котом, а дорогу додому скоротають по дахах гаражів. Так, їхній тато алкоголік, а мама працює одразу на кількох роботах, щоб сяк-так забезпечити сім’ю, і геть вибилася з сил... Але вони йдуть до своєї вершини. І ніщо – чуєте, ніщо! – не зупинить їх на цьому шляху.
Книги уманчанки Марини Павленко ввійшли до обов’язкової шкільної програми. В усіх школах України семикласники читатимуть «Русалоньку із 7-В Прокляття роду Кулаківських» - першу книгу із тетралогії Марини Павленко. Загалом світ побачили чотири історії про русалоньку.
«Русалоньку із 7-В або Прокляття роду Кулаківських»;
«Русалонька із 7-В та загублений у часі»;
«Русалонька із 7-В проти Русалоньки з Білокрилівського лісу»;
«Русалонька із 7-В в тенетах лабіринту»
Сучасна критика порівнює з відомими у всьому світі історіями Джоан Роулінг про Гаррі Поттера. Дослідники навіть визначили жанр цих книг – краєзнавчий детектив. «Русалоньки» свого часу стали переможницями відомого конкурсу авторів «Коронація слова» і проклали широку дорогу до визнання Марині Павленко.
Павленко, М. Русалонька із 7-В або Прокляття роду Кулаківських [Текст]:повість /М.Павленко. - Вінниця «Теза», 2012.-217 с. іл..
Таємниці, таємниці! Мабуть, Софійка їх до себе притягує. Бо ж хіба можна лишатися осторонь, коли вночі у покинутому замкові лунає музика, а порожніми залами блукає самотній привид?! Привид, що… загубився у часі...
Що цікаво? Тоді приходьте до нас і візьміть ці книги.
Іноді так хочеться просто відпочити від великої кількості інформації в Інтернеті. І ні про що не думаючи, пограти в просту гру. Наприклад, "Хрестики-нулики". Пропоную Вам пограти.
90 РОКІВ ВІД дНЯ нАРОДЖЕННЯ аВАРСЬКОГО пОЕТА РАСУЛА ГАМЗАТОВИЧА ГАМЗАТОВА (1923-2003)
Расул Гамзатов(8 вересня 1923 - 3 листопада 2003) - знаменитий аварский поет , письменник, публіцист, політичний діяч. До 2003 - у році видано десятки його поетичних, прозових і публіцистичних книг на аварском і російською мовами, на багатьох мовах Дагестану, Кавказу і всього світу. Перекладав на аварський мова класичну і сучасну російську літературу, в тому числі Пушкіна і Лермонтова, Маяковського і Єсеніна.
Сам Расул Гамзатов перевів на аварський мова вірші і поеми Пушкіна, Лермонтова, Некрасова, Шевченка, Блока, Маяковського, Єсеніна, вірші поетів Пушкінської плеяди, арабського поета Абдул Азіз Ходжі та багатьох інших авторів.
Він завжди писав природно і людяно, гаряче і пристрасно, самобутньо і натхненно, життєствердно і багатолике, зухвало і викривально, сміливо і гнівно.
Крім премій і нагород, влада обдаровувала його закордоннтми поїздка. Книги виходили мільйонними тиражами на десятках мов світу. Брежнєв не міг слухати «Журавлів » без сліз.
Однак, на відміну від безлічі номенклатурних поетів, Гамзатова любили і поважали не тільки влади. В останні роки він залишався чи не єдиним чоловіком, чий авторитет на Кавказі був незаперечний.
Був веселою людиною, про нього ходило безліч анекдотів, які він любив переповідати, запевняючи, що це - правда.
Помер в Центральній клінічній лікарні в Москві.
Гамзатов Р - Коли пороком хтось наділений (ст. чит.М.Ульянов зап.1976р.)
Наш бібліографічний покажчик складено на основі періодичних, довідкових видань та літератури, яка знаходиться в фондах Семенівської дитячої бібліотеки.
Якщо Ви цікавитесь долею українських письменниць, які жили в ХІХ та живуть на початку ХХІ століття, їх творчістю, звертайтесь, будь ласка, до нашої бібліотеки.
Ця знаменна для української культури подія, яку ще називали святом української інтелігенції, відбулася 30 серпня (12 вересня за новим стилем) 1903 року і засвідчила громадянську зрілість тогочасного суспільства. Тому що і ті часи побудувати пам’ятник українському поетові було подвигом.
Підготовка до цього тривала протягом двадцяти років, і тільки на початку 1890-х років було отримано дозвіл збирати кошти на пам’ятник у межах Полтавської та Чернігівської губерній.
Щодо самого пам’ ятника Іванові Петровичу Котляревському, то, згідно з архівними документами, його побудували на громадські кошти, які збирали протягом 1895-1898 років – 11 769 карбованців 67 копійок. Постамент пам’ятника зроблено із
Всеукраїнський день бібліотек,
що 
