Нарешті до нас прийшла справжня зима. Діти
одразу вибігли на двір, щоб покататися на санях та лижвах. Хто не має саней,
використовує картон, пластмасові дошки, або ж просто з’їжджає з гірки на м’якій
частині тіла. Як ці діти схожі на малюка Мумі-троля та його друзів Гумуля і
Крихітку Мю! Щоправда, ті під час зими виявилися винахідливішими. В якості
снігоступів використовували тенісні ракетки, замість лиж брали лиштви від
бочки, а ковзани робили з бляшаних покришок від слоїків та кухонних ножів, що
прив’язували до черевиків ребром.
Про ці
та інші зимові пригоди можна прочитати у повісті «Зима-чарівниця», яку
придумала відома фінська письменниця Туве Янсон. Ця казка – не єдина розповідь
про кумедних і симпатичних істот – мумі-тролів.
Нарешті!
Вперше українські діти мають змогу читати рідною мовою усі
дев’ять повістей найзнаменитішої казкарки Фінляндії Туве Янсон про
кумедних мумі-тройлів та інших дивовижних істоток, що населяють Долину Мумі.
Щиро радію за Вас – адже Ви тримаєте
у руках книжку, яка вміє робити читача по-справжньому щасливим, і зовсім
маленького, і вже цілком дорослого , як я.
Туве, Янсон Країна Мумі-Тройлів:
повість
[Текст]/Я.
Туве.- Х.: Видавництво Старого Лева, 2004.- 320С.
Янсон створила цілий мумі-світ у своїх повістях: «Комета
прилітає», «Капелюх чарівника», «Мемуари Тата Мумі-троля», «Небезпечне літо»,
«Невидиме дитятко», «Тато і море» та ін. Перша книжка із серії про мумі-тролів
вийшла друком у 1945 році і це була повість «Маленькі тролі і велика повінь».
Янсон написала і проілюструвала цю історію Янсон у 1939 році. А от остання
казка «Кінець листопада» датується 1970 роком. Літературному світу мумі-тролів
Янсон присвятила тридцять один рік свого життя.
Зараз усі історії про мумі-тролів перекладені на 40 мов й видаються по
всьому світу разом з ілюстраціями Туве. В Україні авторські права на їх видання
отримало львівське «Видавництво Старого Лева», яке видало три томи «Країни
Мумі-тролів». Але українські діти покоління 70-х пам’ятають чудову повість
«Диво-капелюх», яка вийшла у видавництві «Веселка».
Туве, Янсон Країна Мумі-Тройлів: повість[ Текст]/Я. Туве.- Х.: Видавництво Старого Лева, 2005.- 430С.
Окремо хочеться спинитися на останніх повістях «Країни Мумі-тролів»: «Тато і море», «Невидиме дитятко» і «Наприкінці листопада». Коли читаєш ці повісті, виникає відчуття, що мумі-трологія завершується, з’являється смуток, може навіть внутрішнє невдоволення. Янсон відправляє своїх героїв на безлюдний острів, де стоїть маяк та мешкає неговіркий наглядач, який видає себе за рибалку. Життя на острові непросте і навіть ідеальна Мумі-мама стикається з труднощами, сумує за своїм домом та садком. Через це вона малює на стінах квіти і дерева, які росли біля її будинку. Вірна своїй традиції довго не засмучувати читача, Янсон все ж таки повертає своїх героїв додому. І як ви думаєте коли? Восени, в листопаді, щоб взимку вони, набивши свої животики глицею, поринули в зимовий сон.
«Невидиме дитятко» – твір, який також вартий уваги. Він –
недитячий, з педагогічним підтекстом. В образі Невидимого дитяти автор дуже
тактовно підіймає проблему «інших» дітей: настільки непотрібних нікому, в тому
числі батькам, що вони згодом стають невидимі. І лише любов та опіка робить їх
знову видимими.
Завітайте до Семенівської районної бібліотеки для дітей і прочитайте ці книги!!!
