Полтавські шляхи – дороги Великого Кобзаря

280 кілометрів налаштовані пройти полтавські шевченкознавці. У пішу ходу, присвячену Кобзареві, полтавці вирушили від пам’ятника поету в обласному центрі і планують дістатися до Канева 22 травня, у день перепоховання Тараса Шевченка. 15-го травня 153 роки тому зі Смоленського православного кладовища у Петербурзі останки Великого Кобзаря перевезли в Україну і поховали на Чернечій горі у Каневі, за його заповітом.

Хода організована головою Шевченківського товариства в м. Полтава Степанюком Володимиром Петровичем.

Громадська акція об’єднала людей, яких душа покликала на прощу до Кобзаря саме в цей буремний для України час.

18 травня 2014 року учасники пішої ходи «На прощу до Тараса» завітали і на нашу Семенівську землю, зокрема і до Семенівської районної бібліотеки з великим полотном, на якому вишитий Кобзар та карта Полтавщини під назвою «Полтавські шляхи – дороги Великого Кобзаря». Жителі нашого селища, які є користувачами нашої бібліотеки долучилися до вишивання на полотні.

Учасник ходи Віталій Мороз, виконав композицію «Думи мої» на слова Шевченка біля пам’ятника Кобзарю, де і була набрана горстка землі.

Спілкування з книгою

Книга – це один з головних засобів навчання, розвитку та душевної насолоди. Спілкування з книгою допомагає оволодіти певними знаннями, прилучає до культурних надбань і цінностей українського народу, його звичаїв і традицій.

До Семенівської районної бібліотеки для дітей завітали учні 2 - А та учні 2 – Б класів (класні керівники Славутіна В. В. та Павленко І. П.) на екскурсію «Знайомство з бібліотекою». Бібліотекар Платоненко Ю. В. розповіла дітям про бібліотеку, познайомила дітей з правилами користування книгами та бібліотекою, розповіла про алфавітний та систематичний каталоги, ознайомила учнів з відділом абонементу та читальним залом, а також проінформувала про нові надходження літератури та періодики для дітей. Також учні познайомилися з куточком Інтернету «Подружись з комп’ютером».

Цікавим доповненням екскурсії стали: конкурс «Чи знаєте ви казки», конкурс загадок «Впізнай казкового героя», гра «З якої казки уривок», вікторина «Чи уважний ти читач».

Діти, які ще не були читачами бібліотеки,під час екскурсії мали змогу записатися і взяти книжки додому. Всім дуже сподобалося в бібліотеці. На згадку залишилоя яскраве фото біля бібліотеки.

Зі святом весни та праці!

                             

Довідка

 Сьогодні - День міжнародної солідарності трудящих. Це свято, що відзначається в 142 країнах, в тому числі в Україні 1 травня або у перший понеділок травня. В Україні 1 і 2 травня щороку оголошуються вихідними днями.

 У деяких країнах святкується як День праці.

 1 травня 1886 року американські робітники організували страйк із вимогою 8-годинного робочого дня. Страйк і демонстрація закінчилися кровопролитним зіткненням з поліцією. У липні 1889 року Паризький конгрес II Інтернаціоналу в пам'ять про виступ робітників Чикаго прийняв рішення про проведення 1 травня щорічних демонстрацій. Уперше день міжнародної солідарності трудящих був відзначений у 1890 році в Австро-Угорщині, Бельгії, Німеччині, Данії, Іспанії, Італії, США, Норвегії, Франції, Швеції і деяких інших країнах.

Фандрейзинг для бібліотек

З 24 по 26 квітня 2014 р. в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Котляревського за підтримки програми "Бібліоміст" пройшов тренінг "Фандрейзинг для бібліотек" для представників Харківської та Полтавської областей. Тренер Віктор Бобиренко - з "Бюро аналізу політики" (м. Суми), громадський активіст, сертифікований тренер по соціальним комунікаціям в Україні, провів надзвичайно насичене інформацією навчання, надав дуже багато актуальних та корисних відомостей, щодо питань фандрейзингу для бібліотек. Тренінг тривав три дні за які бібліотекарі зуміли поповнити свої скарбнички новими знаннями, уміннями, навичками (не обійшлось і без цікавих історій з життя тренера та анектодів).

У перший день тренінгу присутні мали можливість ознайомитись з визначенням терміну "фандрейзинг" та видами

Найголовніше свято християн – Великдень.

Є багато народних свят, які люблять святкувати українці. Одним із найурочистіших свят після Різдва в церковному календарі є весняне свято – Великдень, яке носить ще такі назви як Празник Христового Воскресіння, Свято Пасхи, Велика Неділя Пасхи. Проте, найбільш поширена назва цього свята – Великдень.

Це свято святкується в Україні ще з X ст. і особливо шановане та величне у житті кожного християнина, символізує загальне відродження та обновлення, бо з настанням Великодніх днів пробуджується не тільки земля, а й усі людські надії та сподівання на кращу долю.

На одному з чергових засідань народознавчого клубу

«Калинка» в районній бібліотеці для дітей відбулася народознавча година «Найголовніше свято християн – Великдень» з учнями Семенівського НВК № 1 3 – Б класу (класовод Сушко Н. В.). 

Ведуча свята Шумейко Л. Г. розповіла присутнім про особливості національних традицій, про легенди та символи

Сьогодні співробітники бібліотеки вийшли на черговий суботник.

Суботники - добра традиція, що прийшла до нас далеко з радянських часів. 

Колектив нашої бібліотеки, теж взяв активну участь у традиційному весняному суботнику. 

Ми любимо свою роботу і нашу чудову бібліотеку. А ще - ми дуже любимо дітей і хочемо, щоб вони жили в чистому і красивому світі! 

 Прибрали старе листя і траву, підібрали сміття і тепер навколо КРАСА !

Приходьте до нас !

З СВЯТОМ !

Вербна неділя

Хай торкнеться вас лоза вербова,

Сіренька гілочка пухнаста,

Щоби ви були завжди здорові,

Та раділи, скоро свята Пасха!

Неділя за тиждень перед Великоднем називається "Вербною", "шутковою" або "квітною". За християнським вченням у цей час Спаситель Христос уїжджав до Єрусалиму на ослику, і миряни устеляли перед ним дорогу пальмовим листям. Оскільки в Україні пальми не ростуть, то їх замінили вербовими гілками. Це дерево здавен вельми шановане серед нашого народу, тому що воно перше сповідає про прихід весни і має цілющі властивості.

У Вербну неділю святять вербу. Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Зранку на Богослуження сходяться всі - старі й малі, - бо "гріх не піти до церкви, як святять вербу". Коли закінчується відправа і священик окропить гілля свяченою водою, то діти - одне поперед одного - стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути ії по кілька "котиків" - "щоб горло не боліло".