Івана Купала (Різдво чесного славного Пророка, Предтечі і
Хрестителя Господнього Іоанна) - одне з найпоетичніших свят українського обрядового календаря. 7 липня церква відзначає Різдво Івана Хрестителя. Ще в дохристиянську пору слов'яни відзначали свято Купайла, тобто Сонця. Шляхом злиття християнських та язичницьких традицій і утворилося свято Івана Купала. Цей день відзначається багатьма традиціями та обрядами, серед яких і пошук квітки папороті у Купальську Ніч, і пускання дівчатами їх віночків річкою, і перестрибування через купальське багаття.
Існує повір'я про цвіт папороті, котрий нібито з'являється в купальську ніч. За легендою, папороть цвіте лише одну коротку мить найкоротшої у році ночі під Івана Купала. Здобути цю квітку досить важко, оскільки її береже від людей нечиста сила. Страхітливі народні перекази про її витівки використав у своєму оповіданні «Вечір напередодні Івана Купала» видатний український та російський письменник Микола Гоголь. І повір'я, що зібрані в ніч на Івана Купала чи вранці з «іванівською» росою лікарські рослини мають особливу, надзвичайну силу. За народними легендами цілющі трави сіють русалки — потоплені дівчата, мавки — душі маленьких нехрещених дітей та інші духи природи. Вони ж доглядають за зіллям і знають, як і коли його вживати.





