четвер, 28 травня 2015 р.

СВЯТО ТРІЙЦІ

  Найпоетичнішим святом, що тісно пов'язане з природою, є Трійця. До прийняття християнства схоже свято називалося Русаліями і відзначалося протягом шести днів. Церковний календар освячує лише три дні. Стосовно походження свята Трійці існує кілька гіпотез. За однією з них Бог у цей день створив землю і засіяв її зеленню (від цього й Зелені свята). За іншими версіями, Христос, в'їжджаючи до Єрусалима на віслюкові, обрав собі шлях не по килимах, які розіслали багачі, а по галузках, котрими прикрашали йому путівець бідняки,— звідси й зелене клечання.
 Здебільшого Зелені свята починалися з четверга. Жінки вдосвіта йшли до лісу заготовляти лікарські трави. У цей день збирали також росу, якою лікували хворі очі.
  У суботу, напередодні Трійці, селяни рвали материнку, чебрець, полин, лепеху й прикрашали запашним зіллям світлиці. Надвечір на «клечану суботу» йшли босоніж («щоб дерево не всохло») до лісу й запасалися галузками клена, липи, ясена. Ними оздоблювали обійстя, ворота, тини, хлів, одвірки хати, а також оселю.
У неділю, в день Трійці, відбувався один з найхарактерніших обрядів Зелених свят — ворожіння. Воно відбувалося під час розвивання вінків. Якщо вінок не засох — дівчині судилося довге життя. Зів'ялі вінки кидали у річку. Як попливе — щастя, а потоне — біда!
 Неділя Зеленого тижня називається клечаною неділею, або П'ятдесятницею — це п'ятдесятий день після Великодня. В цей день люди зранку вдягаються по-святковому і вирушають до церкви. В руках кожна молодиця тримає пучок любистку, чебрецю, материнки та іншого зілля, люди вітають один одного, поздоровляють зі святом, зичать щастя.
 В Україні здавна існує звичай після богослужіння йти хресним ходом до криниць і кропити їх свяченою водою. Деякі господарі виносять з хати до воріт стіл, накритий білою скатертиною, зверху кладуть хліб, сіль, воду. Священик зупиняється біля такого столу, читає Євангеліє, потім заходить до хати і кропить її свяченою водою.
 Четвер Зеленого тижня називають Русалчиним Великоднем. У цей день, за народним звичаєм, дівчата йдуть таємно до лісу, щоб випросити в русалок і мавок багатих женихів. Під час русалчиних свят не слід викидати лушпиння з яєць, бо русалки робитимуть шкоду людям.



РАДИМО ПРОЧИТАТИ:

Свята, традиції, звичаї українського народу[Текст]. –  Харків: Белкар-книга, 2008. -  80 с., іл. – (Світ навколо тебе)
Анотація. Одним із найголовніших принципів Державної національної програми освіти є формування всебічно розвиненої особистості, яке неможливе без відродження духовності, без виховання дітей на високих моральних і духовних цінностях. У цьому процесі важливе місце посідають свята українського народу. У нашому житті переплелися у своєрідний вінок свята, які прийшли до нас із сивої давнини, християнські свята, свята з народного календаря, сучасні календарні свята. Як у веселки один колір переходить в іншій, так і у нашому житті одне свято змінює інше.

середа, 6 травня 2015 р.

КРАЇНА ЛІТА

Грузін, Юрій. Країна Літа [Текст]: повість / Юрій Грузін. – К.: Зелений пес, 2008. – 360 с.

   Багато підлітків мріють про інші світи, де зможуть проявити себе. Існує цілий напрям у фентезі – «попаданці», де зазвичай юні герої кудись фізично потрапляють, а ще знаходять багато пригод на свою голову.
Більшість таких книжок стереотипна.
  Головний герой або героїня, які нічого не досягли в реальному житті (в нашому світі), там виявляються обраними, довгоочікуваними, принцами і принцесами, могутніми чаклунами та ін. Таким чином, інший (читай – вигаданий) світ стає важливішим за реальність, що спричиняє розвиток такого явища, як втеча з реальності, тобто, науково – ескапізм.
  Є інший варіант, коли «попаданець» настільки крутий магічно, виділяється розумово чи хоча б своєю зверхністю та стервозністю, що постійно принижує мешканців іншого світу, таким чином самоутверджуючись за їхній рахунок. Така література також існує у великій кількості, а її читачами здебільшого стають ті, хто нічого не досяг у реальному житті. Поділяючи вдачу героїв, такий читач отримує задоволення від їхнього стилю життя.
  Однак, є ще й третій тип книг про мандрівників в інші світи, коли інша реальність стає випробуванням і своєрідною життєвою школою для героїв. Тут немає протиставлення нашого та іншого світу, персонажі спроможні на вчинки і тут, і там, а свої набуті знання і розвинуті здібності надалі застосовуватимуть і вдома.